?

Log in

No account? Create an account

Previous Entry | Next Entry

Один із моїх улюблених костелів, про який написано багато. Це барокове "диво" випала мені нагода відвідати вдруге (перший раз був я в Годовиці у травні 2009 р.). Суттєвою різницею на відміну від першої подорожі є те що я попав всередину Годовицького костьолу
У цій статті я зверну увагу на те, що більшість мандрівників опускають - а саме інтер'єр цієї святині. А так раджу зайти на мій сайт "Пам'ятки Галичини" де можна детальніше дізнатися про історію костелу в Годовиці - zabytkigalicji.blox.ua/2010/02/Kosteli-i-kaplitsi-Pustomitivskogo-rajonu.html. Мабуть найповніша стаття в глобальній мережі інтернет про Годовицю - galtur.com.ua/index.php на українській мові мого колеги Карвацького Романа, який є шанувальником цього костелу та й творчості Бернарда Меретина вцілому.

Отож повернімся до ПОДОРОЖІ. Цього разу я зайшов до костелу зі сторони ставу (з метою зазняти святиню на фоні нього), звернути потрібно у селі Басівка біля мурованої церкви, і асфальтованою дорогою десь за 3 км ви будите біля костелу в Годовиці.

 
 На моє превелике розчарування став був спущений...
 
  
 
 Проте пощастило мені в іншому - з погодніми умовами та відсутністю листя на деревах, що дало чудову нагоду зафіксувати святиню з різних сторін.
 
 Цінна барокова святиня в Годовиці будувалася протягом 1751-58 років, фундатором якого був львівський архидиякон і парох костелу в Наварії Стефан Мікульській, а автором проекту - видатний архітектор Бернард Меретин.
 
 
 Спеціалісти високо оцінюють архітектуру костьолу в Годовиці. Різьбярські декорації виконав не менш славний скульптор Йоан Георг Пінзель, автор настінної поліхромії був Александр Ролінський.
 
 З половини 19 ст. Годовицький костьол був Маріїним санктуарієм, на відпусти до Годовиці приїжджали тисячі вірних...а потім наступили часи радянсько-більшовицького лихоліття.
 Остаточно святиня була замкнена у 1961 році. В 1974 році костел горів, при цьому зруйнувався дах і склепіння. Від цього часу костел в Годовиці перебуває в стані руїни.
 
 А тепер як я потрапив всередину. Вхідні двері замкнені. Обійшовши святиню навколо я замітив невелику дірку в задній частині захристії, через яку й пробрався всередину. 
 
 
 Розписами костелу я був приємно вражений, звичайно вони не перевищують моїх вражень від розписів Вижнянського костелу, але мистецька витонченість і професійність їх куди кращі. Розписами вкриті всі стіни костелу - а це різномітні орнаменти, папські булави, ікони святих.
 
Найбільше мене вразив розпис "Всіх Святих", а також розпис "Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії":
 
 
 Думаю цінність цих розписів не потрібно підтверджувати, адже були вони виконані найкращими малярами, а саме Александром Ролінським у 18 столітті. 
Також внутрішні стіни костелу оздоблені пілястрами є рештки дерев'яних бічних вівтарів. Є хори! Але я не ризикнув на них виходити. 
 Радує те що вдалося врятувати головний вівтар, а також фігурки Пінзеля, більшість яких сьогодні є експозицією музею Пінзеля у Львові (знаходиться у колишньому костьолі Кларисок), а також чудотвону ікону, яка ще перед війною була вивезенадо Польщі і на сьогодні зберігається у костьолі св. Августина у місті Вроцлав.
 14.11.10
 

Comments